Найефективніший захист від усіх хвороб у малюка – це сильний імунітет.
У дитячому віці весь імунітет можна умовно розділити на кілька одночасно працюючих підвидів.
1.МАТЕРИНСЬКИЙ ІМУНІТЕТ
Материнський імунітет – це захисні імунні клітини, які мама передає малюкові через пуповину внутрішньоутробно і після народження з молозивом та грудним молоком.
Молозиво навіть називають першим і головним щепленням маленькій людині від усіх хвороб.
Але, свої імунні клітини мама передає тільки від тих хвороб, якими вона перехворіла протягом життя сама.
Від тих хвороб, від яких маму прищеплювали протягом життя, але вона не хворіла сама, мама захистити малюка не може, тому що прищепний імунітет короткоживучий.
Термін життя прищепного імунітету становить від 6 місяців до 3 років.
А ось термін життя імунітету після перехворювання найчастіше триває все життя.
2.АРЕАКТИВНИЙ ІМУНІТЕТ НОВОРОДЖЕНОГО
У перші кілька тижнів життя у немовляти включений так званий ареактивний імунітет.
Цей вид імунітету новонароджених ще називають – фізіологічне пригнічення імунної системи новонароджених.
Тобто до 28 дня життя для попередження занадто бурхливої імунної відповіді при зустрічі з кілограмами мікроорганізмів, які атакують новонародженого відразу після народження, імунна система малюка не повинна включатися в роботу.
Це необхідно для того, щоб його імунна система не реагувала на мільйони та міліарди мікроорганізмів, які починає відразу після народження заселяти його шкіру та слизові.
Виходить, що введення вакцин через 3 години після народження і через три доби після народження не можуть викликати жодної імунної відповіді у немовляти, оскільки його імунітет просто вимкнений.
3. ВРОДЖЕНИЙ ІМУНІТЕТ
Це той імунітет, з яким людина з’являється на світ.
І потім, уроджений імунітет працює у людини 24 години на добу та 365 днів на рік від народження і до смерті.
Більше того, 80% всього нашого імунітету становить саме вроджений імунітет.
До вродженого імунітету відноситься:
1️⃣Виробництво та синтез організмом різноманітних захисних антибактеріальних речовин:
✔Інтерферон – білок, який починає вироблятися організмом у відповідь на появу в крові вірусів.
Лізоцим – антибактеріальна речовина, яка знаходиться в нирках, легенях, слині, сльозах, крові, плаценті і т.д. та руйнує стінку патогенних бактерій.
✔Лактоферрин – антибактеріальна речовина, яка зв’язує залізо (Fe) крові, яку використовують патогенні мікроорганізми для свого росту та розвитку.
А ось якщо ми насичуємо свій організм синтетичним залізом, ми створюємо умови для розмноження патогенних мікроорганізмів, яких наша кров позбавляється таким нехитрим способом за допомогою лактоферину.
✔С-реактивний білок – відіграє захисну роль у тканинах і крові
✔Фермент лактопероксидаза,- працює на слизовій дихальних шляхах і в ротовій порожнині і має потужну бактерицидну дію
Крім перелічених, в нашому організмі виробляється багато інших захисних речовин, але на цьому поки зупинимося.
2️⃣ Природжений імунітет – це здатність і зусилля організму виводити зсередини назовні через природні отвори нашого тіла відпрацьовані речовини, – шлаки, померлі клітини наших органів і тканин, мертві бактерії та їх токсини, а також ракові клітини, які утворюються в тілі будь-якої здорової. >
3️⃣ Вроджений імунітет – це утворення та циркуляція захисних клітин у крові та тканинах нашого організму (лейкоцити, лімфоцити, моноцити та ін.)
4️⃣ Вроджений імунітет – це всі бар’єрні функції нашого організму:
– Бар’єрні, захисні властивості шкіри та слизових
– Бар’єрна, захисна функція кислого шлункового соку
– Бар’єрна, захисна функція жовчі, що має лужні властивості
– Бар’єрна, захисна функція нашої крові, її кислотно-лужна рівновага або Рн=7,36
– Бар’єрна функція лімфатичної системи
Для довідки:
Будь-який дикий збудник інфекційного захворювання завжди відразу потрапляє на шкіру та слизові оболонки, де відбувається його знешкодження та руйнування за допомогою шкірного сала, поту, слизу, мокротиння, різноманітних антибактеріальних речовин і клітин шкіри та слизових.
Цього не відбувається, коли дитині вводять живий збудник щеплення або його токсин, який потрапляє в організм у шприці ¦одразу в кров і лімфу, минаючи всі природні захисні бар’єри організму.
4. ПРИДБАНИЙ ІМУНІТЕТ
Набутий імунітет – це імунітет, який набувається дитиною в міру її дорослішання протягом життя, коли вона зустрічається з хворими на інфекційні захворювання.
Так, з 3 до 7 років, потрапляючи до дитячого колективу, відбувається зустріч з хворими на краснуху, вітряну віспу, скарлатину, епідпаротит.
З 7 до 14 років відбувається зустріч з хворим на кір, дифтерію, туберкульоз, кашлюк, поліомієліт.
З 14 років і старше відбувається зустріч з хворими на туберкульоз, вірусний гепатит.
А ось, до 3 років діти практично не хворіють на дитячі інфекційні хвороби, тому що мало спілкуються зі своїми однолітками.
У відповідь на зустріч з інфекційним хворим, дитина або хворіє на явну форму захворювання або хворіє на приховану форму захворювання у вигляді звичайного ГРВІ або навіть залишається повністю здоровою.
При перехворюванні у явній або прихованій формі вище перерахованими захворюваннями, дитина набуває стійкого довічного імунітету.
Тому перехворювання на дитячі інфекційні хвороби ще називають «природною вакцинацією».
І якщо це дівчинка, то цей імунітет вона передасть, коли підросте, всім своїм дітям.
І ось, що зовсім дивно, якщо дитина після зустрічі з інфекційним хворим залишилася здоровою, то вона так само, як і при перехворюванні, формує стійкий довічний імунітет до цього захворювання.
Єдина хвороба, яка не сприяє виробленню стійкого імунітету і на яку можна хворіти кілька разів протягом життя – це туберкульоз.
Те саме відбувається і при вакцинації від туберкульозу (вакцина БЦЖ). Вакцинація від туберкульозу не сприяє виробленню імунітету.
Набутий імунітет не успадковується від батьків, а формується тільки в результаті досвіду імунної системи після контакту з хворим.
Більше того, досвід від зустрічі з різноманітними інфекційними хворобами зміцнює імунну систему дитини, а також дає можливість не хворіти на дитячі інфекційні хвороби у дорослому віці.
Захворювання на дитячі інфекційні хвороби в дорослому віці небезпечне, оскільки протікає, як правило, дуже важко!
Є результати дослідження, які говорять, що у дітей, які перенесли кір у дитячому віці, у кілька разів менший ризик захворіти на бронхіальну астму та рак, оскільки кір включає в роботу всі ланки імунітету.
5. Штучний або вакцинний імунітет
Вакцинація – мала хвороба, коли в кров і лімфу вводиться живий збудник або його токсини, минаючи всі природні бар’єри нашого організму.
За календарем щеплень України від народження та до 18 місяців дитині вводиться 26 доз живого збудника або його токсинів.
Таким чином, до 18 місяців, коли йде формування всього організму, малюк переносить 26 «малих хвороб».
І це у тому віці, коли набутий імунітет ще не повинен працювати.
Вакцинний імунітет короткоживучий, тому вакцинацію повторюють кожні кілька місяців або щороку.
На сьогоднішній день, у світі відомо 1421 інфекційне захворювання, але вакцини створені тільки від 30 безпечних.
А ось, від багатьох небезпечних інфекційних захворювань, таких як чума, холера, сибірка вакцин не існує.
Вакцина – це лікарський препарат і має, як і будь-який лікарський препарат, побічні дії.
Так, останні 20 років, у всьому світі з’явився новий діагноз: «Поствакцинальний синдром».
Цей діагноз ставлять тоді, коли дитина хворіє на ту ж хворобу, від якої їй зробили щеплення або занедужує через короткий час після вакцинації якоюсь іншою хворобою, іноді значно небезпечнішою, ніж банальна дитяча вітрянка або свинка.
Наприклад, у Вікіпедії описаний діагноз «поствакцинальний енцефаліт».
Або дитячий аутизм.
Онкоімунолог, професор В.В. Городилова безпосередньо пов’язує підвищення онкології в дитячому віці з обов’язковою масовою вакцинацією від народження.
Однією з причин епідемії туберкульозу у всьому світі називають введення в кров та лімфу живого збудника туберкульозу на 3 добу життя.
Однак, профілактичний засіб, яким називають вакцинацію, не повинен викликати таких тяжких ускладнень!
6. ГЕНЕТИЧНА НЕСПОСІБНІСТЬ ДО ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Генетична несприйнятливість – це неможливість захворіти на те чи інше інфекційне захворювання і яка передається у спадок.
Так, генетична несприйнятливість до туберкульозу всього населення становить 1:100.
Це означає, що зі 100 осіб, які контактували або вакциновані від туберкульозу, захворіє лише один.
99% людей, у яких висіяли поліовірус, – збудник поліомієліту, переносять хворобу у вигляді звичайного ГРВІ з кишковим синдромом (кишковий грип) і тільки у 1% хвороба супроводжується паралічами, від яких 90% хворих виліковуються без наслідків.
А ось ускладнення від вакцинації проти поліомієліту – стійкий параліч…
